День Конституції України
Сьогодні виповнюється 26 років з дня ухвалення Основного Закону. Цьогоріч Україна відзначає День Конституції в умовах воєнного стану.
28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин, після майже доби безперервної роботи, Верховна Рада ухвалила і ввела в дію Конституцію.
Цій події передували 6 років важкої праці, консультацій, криз і домовленостей.
Давні документи й літописи, пам’ятки історії та права, релігійні традиції та народні звичаї, наука, література, музика, живопис, легенди та міфи, прислів’я та приказки і навіть випуски новин. Усе це по-своєму змальовує нашу державу і нас із вами. Але є одна річ дає найбільш детальну та об’єктивну оцінку. Це Конституція України!
Це точка розвитку, до якої ми дійшли як держава й суспільство за віки історії. Державний устрій – це наш інтелект. Форма правління показує, чи перейшли ми на наступний рівень цивілізації, чи застрягли в ері тиранії й диктатури. Конституція, як рентген, показує наші сильні та слабкі сторони. Наші принципи, наші цінності, наші ідеали. Рівень свободи і права, які ми готові захищати. Рівень зрілості й обов’язки, які готові виконувати. Норми Конституції дають змогу розшифрувати генетичний код нашої нації. Знайти відповідь на два головних питання: що таке Україна і хто такі українці?
Це наш детальний портрет. І особливо зараз, у часи повномасштабної війни, яскраво проявляються його головні риси. Ми ухвалили Основний Закон держави 26 років тому. 26 років по тому захищати свою державу для нас – основний закон. Чому? Відповідь є у преамбулі Конституції. Засади її ухвалення 26 років тому є засадами нашої боротьби зараз. Пояснюють, чому й за що ми б’ємося. Це право українського народу на самовизначення, всенародно схвалена незалежність України, незворотність шляху до Європи. Це відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями.
Державні символи мають для нас зовсім не символічний і не формальний характер. Наш Державний прапор – стяг зі смуг синього й жовтого кольорів. Два священних кольори. Третього не дано. Як не дано чужому триколору замайоріти на нашій землі, в нашому небі якось інакше, аніж із приставкою «тимчасово».
Наш герб – знак Княжої Держави Володимира Великого. Це тризуб. Не двоголові пташки. Тому що тут таке не злітає.
Наш Державний гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля…» Вони живуть і будуть жити. Наш народ в окупованих містах не боїться масово виходити на мирні акції та співати свій гімн. Гучно співати. Дивлячись в очі окупанту, співати, що вони згинуть, як роса на сонці. Цей народ неможливо перемогти! Тільки знищити. Але й це неможливо. Бо ми козацького роду!
