СНІД. Його симптоми

Перебіг СНІДу та його симптоми.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це комплекс захворювань і проблем зі здоров’ям, які виникають на фоні низького імунітету. Це остання смертельно небезпеча стадія інфекція вірусу імунодефіциту людини. Підступність ВІЛ полягає в тому, що, потрапивши в організм, він довгий час ніяк себе не виявляє і знайти його можна тільки при лабораторному обстеженні.

Так, на початковому етапі після зараження, упродовж 3-6 місяців, еіяких ознак ВІЛ- інфекії немає. Утім у 30% хворих через 2-3 тижні – 1 місяць може відзначатися хворобливий стан: біль у м’язах, суглобах, головні болі, піля яких інфікованого знову нічого не турбує. У цей час можуть бути збільшені лімфатичні вузли

Через деякий час (інколи через 3-5-8 років) починає розвиватися комплекс сиптомів – провісників СНІДу: тривале нездужання незрозумілого походження, колотіння, помітне збільшення піщелепних, шийних, пахвових лімфовузлів, порушення функції кишечника, втрата ваги, нічна пітливість, сонливість, швидка втомлюваніть.

Такий стан в одних уражених триває кілька місяців, в інших – до 2-3 років і переходить у СНІД.

Шляхи зараженя ВІЛ-інфекцією.

ВІЛ не живе в організмі тварин. Для своєї життєдіяльності і розмноження йому потрібні клітини людини, тому він не може передаватися від тварини людині.

У ВІЛ-інфікованої людини вміст вірусу в різних рідинах неоднаковий. Найбільша кількість вірусу у ВІЛ-інфікованого міститься у крові, спермі, вагінальному секреті, спинномозковій рідині, в грудному молоці.

Отже, можемо говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

· статевий;

· парентеральний (потрапляння вірусу у кров);

· вертикальний (від ВІЛ-інфікованої матері до дитини під час вагітності, пологів, годуання грудьми).

Статевий шлях зараження.

У людини, що не має статевих контактів і не практикує внутрішньовенне введення наркотиків, ризик зараження ВІЛ дорівнює нулю.

ВІЛ-інфекція не передється:

· при дружніх обіймах і поцілунках;

· через рукостискання;

· при користуванні шкільним приладдям, комп’ютером, посудом, верхнім одягом;

· через предмети сантехобладнання, при користуанні басейном, душем;

· у громадському транспорті;

· комахами, зокрема і кровосмокчучими;

· через предмети виробничої і домашньої обстановки;

· повітрянно-крапельним шляхом.

Використання презерватива значно знижує ризик інфікування. Не зареєстровано випадків зараження при догляді за хворою людиною.

Отже для того, щоб максимально убезпечити себе від СНІДу людина повинна:

· знати про небезпеку СНІДу і шляхи зараження;

· не поспішати з початком статевого життя, не знаючи основ безпечної статевої поведінки;

· бути впевненою, що її статевий партнер не заражений ВІЛ;

· у випадках, коли виникають сумніви в неінфікованості партнера, переконати його пройти анонімне обстеження в спецальній лабораторії;

· у разі статевого зв’язку з малознайомою особою використовувати презервативи;

· під час щеплень, введення внутрішньовенно різних лікарських засобів, препаратів крові тощо вимагати застосування шприців і систем одноразового використання;

· вимагати знезаражування інструментів у перукарських і косметичних салонах під час гоління, педикюру, маніюру.

         В УКРАЇНІ ПРАЦЮЮТЬ ГАРЯЧІ ЛІНІЇ ЩОДО ПИТАНЬ ВІЛ/СНІДУ

0-800-500-451 - Національна лінія телефону довіри з проблеми ВІЛ/СНІД – безкоштовна, постійно діюча телефонна «гаряча лінія» для загального населення. Роботу телефонної лінії запроваджено з 2003 року.

Разом із тим, на сайті Держслужби України соцзахворювань працює інтерактивний сервіс «Електронна приймальня для пацієнтів» для забезпечення контролю за дотриманням конституційних прав громадян, хворих на ВІЛ-інфекції або/та туберкульоз на отримання медичної допомоги у закладах, які надають послуги профілактики та лікування зазначених захворювань.

Приймальня здійснює такі види допомоги:

- Надання правової та іншого роду інформації щодо забезпечення медико-соціальної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД та туберкульоз та надання консультацій і роз'яснень із вищезазначених питань;

- Вирішення питань щодо порушення прав громадян, передбачених законодавством України у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу.

При Міністерстві охорони здоров’я України створено оперативний штаб та телефонну «гарячу лінію» з контролю та термінового вирішення питань забезпечення закладів охорони здоров’я комунальної та державної форм власності адміністративно-територіальних одиниць України усіма необхідними лікарськими засобами та виробами медичного призначення, що закуповуються за кошти Державного бюджету на виконання Загальнодержавних цільових програм.

Відтепер пацієнти, які лікуються за державними цільовими програмами, у разі відсутності медикаментів, також можуть звернутися за наступними телефонами «гарячої лінії» МОЗ України:

(044) 518-47–11, (044) 226-22–05, (044) 200-07–85 - цілодобово;

0-800-801–333, (044) 200-07–81 - з 09.00 до 18.00;

0-800-507–309 - цілодобова урядова телефонна «гаряча лінія».